У той час як генератори біогазу поділяють основне позиціонування «виробництва електроенергії з використанням біогазу як палива» у сфері перетворення енергії, вони суттєво відрізняються з точки зору джерела живлення, структурного принципу, характеристик продуктивності та застосовних сценаріїв. Роз’яснення цих відмінностей допомагає приймати цілеспрямовані рішення в технологічних дослідженнях і розробках, виборі обладнання та інженерному впровадженні, покращуючи сумісність системи та ефективність роботи.
З точки зору методу перетворення енергії, вони в основному поділяються на газовий-двигун внутрішнього згоряння, газову турбіну та тип двигуна зовнішнього згоряння. Газові-двигуни внутрішнього згоряння використовують свічки запалювання для запалювання збідненої попередньо змішаної суміші біогазу та повітря, приводячи поршень у зворотно-поступальний рух. Це виводить механічну енергію через колінчастий вал і приводить в рух генератор. Вони мають швидкий запуск-і гнучке регулювання навантаження, що робить їх придатними для сценаріїв із великим діапазоном потужності. З іншого боку, газові турбіни використовують газ із високою-температурою та високим{8}}тиском, щоб безпосередньо впливати на робоче колесо для вироблення електроенергії. Вони мають високу питому потужність і високу температуру вихлопу, і в основному використовуються на великих і середніх-централізованих електростанціях. Їх також легко інтегрувати з системами рекуперації відпрацьованого тепла для створення комбінованих циклів, але вони мають вищі вимоги до тиску газу та чистоти. Двигуни зовнішнього згоряння (наприклад, двигуни Стірлінга) приводять у рух поршні або обертові частини шляхом зовнішнього спалювання та нагрівання робочої рідини. Вони пропонують широку адаптивність до палива та низькі викиди, але їх ефективність і комерційна зрілість відносно обмежені, що робить їх придатними для особливих умов із суворими вимогами до шуму та викидів.
Залежно від потужності їх можна розділити на малі (менше або дорівнює 100 кВт), середні (100 кВт-1 МВт) і великі (більше або дорівнює 1 МВт). Невеликі агрегати є компактними та гнучкими в установці, які зазвичай зустрічаються на тваринницьких фермах, малих і середніх-станціях очищення стічних вод і біогазових проектах у сільських домогосподарствах, зосереджених на децентралізованому енергопостачанні. Агрегати-середнього розміру здебільшого використовуються в регіональних центрах обробки органічних відходів або проектах когенерації індустріальних парків, що вимагає врахування як безперервної роботи, так і змін навантаження. Великі агрегати підходять для великомасштабних муніципальних заводів з обробки мулу та харчових відходів, здатних підключатися до основної електромережі або формувати регіональну мікромережу, підкреслюючи економію масштабу та синергію системи.
Залежно від способу охолодження їх можна розділити на типи з-повітряним і-водяним охолодженням. Блоки з-повітряним охолодженням не потребують додаткової водяної системи охолодження, прості в обслуговуванні та підходять для -дефіцитних водних або мобільних застосувань; однак температура навколишнього середовища значно впливає на їхню ефективність тепловідведення. Установки з водяним-охолодженням мають високу ефективність розсіювання тепла та стабільну робочу температуру, і часто використовуються у великих проектах, що працюють під постійними високими навантаженнями; для них потрібні градирні або теплообмінні установки.
Залежно від режиму роботи вони поділяються на типи-підключених до мережі та поза-мережею. Блоки,-підключені до електромережі, працюють паралельно з державною електромережею, що дозволяє подавати надлишок електроенергії в мережу та підтримувати роботу мережі; вони потребують синхронних функцій керування та захисту. Не-мережеві пристрої забезпечують незалежне джерело живлення, забезпечуючи стабільне живлення віддалених районів або місць без електрики; вони мають вищі вимоги до-самодостатності та здатності реагувати на навантаження.
Крім того, за ступенем попередньої обробки палива їх можна розділити на типи, які безпосередньо використовують сирий біогаз, і типи, які потребують тонкої обробки. Перший має просту структуру та низькі інвестиції, але вимагає високої стабільності сировини та високої корозійної стійкості агрегату; останній проходить процеси десульфурації, зневоднення та видалення пилу, що може подовжити термін служби пристрою та зменшити частоту технічного обслуговування, що робить його придатним для сценаріїв із жорсткими вимогами до викидів та надійності обладнання.
Таким чином, відмінності в джерелі живлення, потужності, способі охолодження, режимі роботи та рівні обробки палива біогазових генераторів визначають відмінності в їх технічних маршрутах і застосовних межах. У практичних застосуваннях характеристики сировини, вимоги до навантаження, умови на місці та вимоги захисту навколишнього середовища повинні бути всебічно розглянуті, щоб вибрати відповідний тип і специфікації для досягнення мети ефективного, економічного та сталого виробництва електроенергії з біомаси.